Українські фахівці в Індійському проекті

При збагаченні індійської руди доволі легко досягають рівня 69.8% вмісту заліза при 0.3% залишкового кремнезема. Але при цьому виникає проблема використання найбільш дрібних фракцій концентратів після збагачення. Спроби створити надійну технологію виробництва із таких концентратів залізного порошку методом відновлення велись впродовж багатьох років. Не були повністю успішними ні індійські, ні російські розробки у цьому напрямку. 

 

Так званий процес карботермічного відновлення шарами, що не змішуються, реалізовували, зокрема, при індійському центрі ARCI у м. Хайдерабад, але на певній стадії відпрацювання технології отримання залізного порошку з індійського концентрату зіткнулись з деякими проблемами. Саме тоді (1998 рік) розробники активно залучили до роботи фахівців Інституту газу НАНУ. Так група українських фахівців (Б.І. Бондаренко, Є.П. Покотило, О.М. Святенко, Д.М. Федоров) вперше у пілотному масштабі отримала залізний порошок із гематитового концентрату індійської залізної руди. Це не було легкою технологічною справою, але українська група, попрацювавши спільно з дослідниками індійського центру ARCI, не тільки довела, що з цієї сировини можна отримувати якісний залізний порошок, але й показала можливість комерціалізації такої технології. При тому ж центрі ARCI на пілотній печі розробки наших українських фахівців вдалося отримати порошок в одну стадію водневого відновлення.

 

Одна з найбільших компаній Індії NMDC (National Mineral Development Corporation) із штаб-квартирою у м. Хайдерабад впродовж багатьох років вела власні дослідження щодо технології відновлення гематитового концентрату воднем. Після довгих переговорів між NMDC та Інститутом газу було підписано у 2006 році контракт щодо будівництва повномасштабного пілотного заводу при дослідному центрі компанії в м. Хайдерабад. Головною вимогою було отримання «carbon-free» залізного порошку методом водневого відновлення.
Головним в технології є конвейєрні печі особливої конструкції, на яких і тільки на таких, можливо реалізувати рециркуляцію надлишкового водню, який необхідно подавати в піч для забезпечення відновлення оксидів заліза. У свою чергу рециркуляція водню дозволяє знизити питомі витрати водню в 2-3 рази, ніж у будь-якому іншому процесі.
Будівництво заводу тривало з 2006 по 2009 рік. Головним виконавцем робіт в Індії була індійська печебудівна компані “Fluidtherm technology”, а головним науковим експертом, відповідальним за технологію та її реалізацію безпосередньо на місці призначено Федорова Д. М. Було пройдено довгий і тернистий шлях від моменту підписання контракту до виробництва перших тон порошку – бюрократичні перипетії, численні фахові дослідження за підтримки колег, презентація результатів цих досліджень на ряді конференцій, перший авральний запуск печі власної розробки, вирішення проблеми роботи печей в умовах постійних перебоїв електропостачання, тощо. І, нарешті, все це привело до успішного проходження попередніх приймальних іспитів до 1 січня 2010 року, було доведено надійність технології, виробили перших 20 тон порошку. До цього часу подібна технологія не була реалізована у такому масштабі будь-де в світі.
Вітаємо українських фахівців з успіхом у такому нестандартному та актуальному проекті!